Єрихон івр. יְרִיחוֹ араб. أريحا
| ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
![]() | ||||
Основні дані | ||||
31°51′19″ пн. ш. 35°27′43″ сх. д. / 31.8554444° пн. ш. 35.4621806° сх. д. Координати: 31°51′19″ пн. ш. 35°27′43″ сх. д. / 31.8554444° пн. ш. 35.4621806° сх. д. | ||||
Країна | Палестина | |||
Регіон | Західний берег | |||
Столиця для | Jericho Governorate [d] (governorate of Palestine) | |||
Засновано | Близько 8350 р. до н.е. | |||
Статус міста | 1994 | |||
Площа | 59 км² | |||
Населення | 26 948 осіб (2014) | |||
Висота НРМ | −275 ± 1 м | |||
Офіційна мова | арабська | |||
Міста-побратими | Піза (28 вересня 2000), Кампінас (28 листопада 2001), Крагуєваць, Іліо (8 вересня 1999), Calipatria [d] , Ясси (16 липня 2003), Lærdal [d] (20 липня 1998), Еґер, Сан-Джованні-Вальдарно (18 жовтня 2003), Ліон, Алессандрія (15 червня 2004), Нант, Санта-Барбара (15 січня 1998) | |||
Телефонний код | (+970) 02 | |||
Часовий пояс | +2 | |||
GeoNames | 284899 | |||
Міська влада | ||||
Мер міста | Хассан Салех | |||
Веб-сторінка | jericho-city.org | |||
Мапа | ||||
| ||||
| ||||
![]() |
Єрихон (івр. יְרִיחוֹ, араб. أريحا) — місто в Палестині, що розташоване на Західному березі річки Йордан, за 10 км на північний захід від Мертвого моря, в оазі. Населення близько 26 948 жителів (2014 р.). Біблійний Єрихон знаходиться приблизно за 1,5 км на північний захід від центру сучасного Єрихону. За допомогою систематичних розкопок в 1930–1936 роках і в 1952–1961 рр. встановлено, що поселення людей на місці біблійного Єрихону з'явилося близько 10 тис. років тому.
Біблія розповідає про частину історії міста Єрихон: Книга Ісуса Навина 6 розділ (Старий Заповіт), вірш 26 в 6-ому розділі.
Ось як описує Біблія руйнування стін Єрихону під час облоги міста народом Ізраїлю: „Тоді загукали люди і затрубили священики в труби. Як же люд почув, що трублять, тоді загукали всі страшенним криком, і мури міста впали руїною; нарід же ринув у город, кожен звідти, де стояв; сим робом опановано місто” (Кн. Ісуса Навина, 6:20).
Після Шестиденної війни у 1967 році Єрихон перейшов під владу Ізраїлю. Він був першим містом у 1994 році, що згідно з угодою в Осло, перейшло під контроль Палестинської автономії. У період ізраїльської реадміністрації 16 березня 2005 року Єрихон знову повернувся до складу Палестини.
Найперше поселенння знаходилося на місці сучасного «Тель Ес-Султану» (або Тель Султану), за декілька кілометрів від безпосереднього центру міста. У перекладі з арабської «тель» означає «насип» — послідовні шари житлових споруд, які засипали по проходженню часу. Засипання житлових споруджень було характерним для давніх поселень Близького Сходу та Анатолії. Єрихон це типове поселення епохи докерамічного неоліту «A» і «B».
Існування Єрихону поділяють на кілька періодів:
Протонеоліт — будування споруд вочевидь почалося тут ще до винаходження землеробства, з кам'яних споруджень натуфійської культури, які з'явилися раніше 9 тисяч років до нашої доби.
8350 — 7370 роки до н.д.. Іноді називають «султанійським періодом». Поселення займало 40000 м² і було захищено кам'яними мурами, з кам'яною вежею посередині одного з мурів. Це найдавніші з усіх відкритих археологами кам'яних стін. У місті розташовувалися круглі будинки з сирої цегли, поки що без планування вулиць. Жителі (приблизно 400–2000 чоловік) вирощували окультурену пшеницю, ячмінь і боби, та займалися полюванням на диких тварин.
7220 — 5850 роки до н.е (але дати отримані радіовуглецевим методом вказують на давніші часи). Розширився діапазон окультурених рослин. Можлива доместикація вівці. Культ, що включає поховання людських черепів у глиняних масках, які відтворюють контури обличчя, та у деяких випадках з мушлями в очницях.
Після неоліту «A» поселення на кілька сторіч обезлюдніло, потім у пошкодженій поверхні телю були знайдені спорудження докерамічного неоліту «B». Його архітектура складалася з прямолінійних домів з сирої цегли на кам'яному фундаменті. На поверхні цеглин спеціально лишали заглибини від пальців, щоб краще прилягав з'єднувальний розчин. Зазвичай, групи з кількох кімнат розташовували навколо внутрішнього подвір'я. В них була одна велика кімната (6.5x4 м та 7x3 м) з внутрішнім розділенням, решта маленьких кімнат використовувалася, як сховища для припасів. Підлогу обмазували глиною червоного, кремового, світло-рожевого або білого кольорів.
Кінець IV тисячоліття до н.е. Простежується культура другої половини неоліту, і загальний характер знахідок вказує на зв'язок з іншими поселеннями другої половини неоліту у Західній Сирії та Межиріччі. Прямолінійні будинки з сирої цегли та гіпсовими дахами. Присутнє планування вулиць.
У біблейській «Книзі Ісуса Навина» (гл.6) надано нарис міста із єдиним муром. Однак гебрейська середньовічна традиція зображує його в оточенні семи мурів, які можливо символізують сім ханаанських народів, які не змогли підкорити місто - на відміну від євреїв (гл. 24:11 у «Книзі Ісуса Навина», інтерпретація відома з твору рабі Еліезера Вормського, Eleazar of Worms, близько 1176–1238).
Перші згадки про сім мурів Єрихону відомі з сирійського християнського літопису 6 ст., який стверджує, що місто було побудовано сімома царями, кожний з котрих додавав місту власний мур. Ймовірно, що ця традиція зазнала впливу елліністичного нарису про те, що сім мурів та план лабіринту мала Троя. На зв'язок із останнім мотивом також вказують середньовічні зображення лабіринту-Єрихону у християнській традиції. До гебрейської вони входять у 13-15 ст., та зникають із вжитку у 19 ст.
Згідно біблейському нарису, падіння Єрихону було спрчинене семикратним обходом мурів міста. Гебрейська традиція на згадку цієї події предписує 7 раз обходити синагогу на сьомий день свята Суккот (т.з. "Велика осанна" Hoshana Rabbah). Давню культурну паралель до цієї практики маємо також у мусульманському ритуалі Таваф.
Поселення, що існувало у елліністичний, ново-заповітний та ісламський періоди, від якого залишилися насипи у «Тулул Ель-Алаїку», за 2 км на заході від сучасного Єрихону. Є припущення, що поселення постійно зазнавало нападів.
Джерело пророка Єлисея в Єрихоні
Канава біля джерела Єлисея в Єрихоні
Залишки вежі в Єрихоні «Тель аль Султан»
«Гішам» в Єрихоні, споруда Омейядів
Палац Гішама — археолоґічний пам'ятник за 5 км на північ від Єрихону
акведук у Єрихоні часів Римської імперії
Карта Єрихону 14 століття
сучасний Єрихон згори (вид з монастиря Спокуc Ісуса Христа "Дейр-ель-Каранталь")