Валяння (або валка) — виготовлення вовняних виробів та їх ущільнення способом зчеплення і переплетення між собою волокон вовни.

У валянні використовують особливості будови вовняних волокон (наявність луски на поверхні) та їхні фізико-механічні властивості (пластичність, високі пружність та розтягуваність, здатність скорочуватися, звиватися тощо).

В процесі валяння вовну (власне повсть) розпушують, замаслюють і змішують, з суміші утворюють вату, а з неї нашаровуванням готують основу за формою виробу.

Основу ущільнюють, просочують розчином сірчаної кислоти і звалюють, після чого вдаються до опоряджувальних операцій (шліфування і чищення ворсу, пресування тощо).

Кустарні майстерні, в яких здійснювалося це виготовлення, носили назву сукновальні, валяльні або валюші (останнє слово походить від пол. falusz; надалі зазнало контамінації з «валяти»).

Джерела


У цій статті використовується матеріал з статті Вікіпедії Валяння, який випущений під Creative Commons Attribution-Share-Alike License 3.0.